Опис
педагогічного
досвіду
Вчителя історії Глобинської ЗОШ I-III ст.№5
Моя методична проблема:
Розвиток пізнавальної самостійності
учнів,
залучення їх до творчої діяльності
Досвід
роботи, що пропоную є результатом дослідження і практичної апробації підходів
до активізації творчої діяльності учнів на уроках історії. Проблемами творчості
з давніх часів цікавилися Платон, Аристотель, Гегель. Вчені вважають, що творча
особистість краще адаптується до соціальних умов. Ідеї розвитку творчості
продовжують в своїй педагогічній спадщині А.С. Макаренко, В.О.Сухомлинський.
Педагоги розглядають творчу діяльність учнів як таку, що сприяє розвитку цілого
комплексу якостей творчої особистості: самостійність у виборі знань;
працелюбність; вміння бачити головне; бачити спільне в різних і різне в
подібних явищах; розумова активність; підбір матеріалу, який необхідний для
виконання конкретного завдання і т.д. Результатом цих яркостей повинен стати
кінцевий продукт творчої діяльності. Безперечно, щоб щось створити, потрібно
мати певну кількість знань. Знання - фундамент творчості.
Тема не нова, але залишається актуальною.
Актуальність обраної теми зумовлена сучасними тенденціями
соціально-економічного розвитку нашої країни, підвищенням ролі людського
фактору у всіх сферах діяльності. Сьогодні у суспільстві виникла потреба в
творчих, діяльних і обдарованих, інтелектуально й духовно розвинених громадян.
Реформування системи освіти висуває розвиток творчої особистості дитини як одне
з пріоритетних завдань. Саме від творчих людей, залежить розвиток суспільства.
Творчі здібності характеризуються як властивості особистості, що забезпечують
успіх у будь-якій діяльності. Провідна
ідея досвіду полягає у створенні цілісної взаємодії учня та вчителя, розвитку особистості та
різноманітних форм мислення кожного учня , створенні і вирішенні проблемних
завдань , самостійне осмислення учнем певних історичних подій без звертання до
підручника, можливість робити певні висновки і застосовувати свої знання на
практиці.
На своїх уроках я використовую
різноманітні прийоми та методи, одним з яких є метод розвиваючого навчання,
який формує загальні навчальні уміння та навички. Діти отримують навички
самостійно здобувати знання, працюючи з підручником, картами, статистичним
матеріалом, картинами, схемами, проводити спостереження, аналізувати,
порівнювати, узагальнювати, контролювати висувати гіпотези, знаходити
різноманітні засоби розв’язання проблеми, застосовувати отримані знання при
виконанні творчих завдань.
Для досягнення мети також
використовуються проблемний і дослідницький методи з урахуванням вікових
особливостей учнів. Важливу роль відіграє і якісне оцінювання, яке характеризує
досягнення, сприяє розвитку бажання надалі оволодівати знаннями, створювати
ситуацію успіху.
Якщо ігрові уроки в чистому вигляді
проводяться нечасто, то елементи гри можна використовувати майже на кожному уроці.
Так на основі власного педагогічного
досвіду дійшла висновку, що творчі здібності включають основні чотири
компоненти:
--Мотиваційні
(допитливість, творчий інтерес, захопленість, емоційність, прагнення творчих
досягнень, особиста значимість творчої діяльності);
--Інтелектуально-логічні
(уміння аналізувати, порівнювати. Виділяти головне, пояснювати, доводити,
обґрунтовувати, систематизувати, узагальнювати, класифікувати).
--
Інтелектуально-евристичні (уміння висувати гіпотези, фантазувати, асоціативно
мислити, переводити знання і вміння в нові нестандартні ситуації, критично
мислити, оцінювати).
--Комунікативні (уміння
сприймати усне й писемне мовлення, відтворювати, самостійно будувати усні і
писемні висловлювання).
Тому розуміючи завдання суспільства,
найголовніше для мене завдання в будь-якій ситуації - створити в класі творчу
атмосферу, більше того, намагаюсь розуміти психологічну сутність цього процесу.
Це насамперед не насильне навчання, а заохочення до пізнання, повага інтелектуальної
сили дитини.
Творча діяльність учнів не може вийти за
межі набутих знань. Всім відома аксіома, що людський мозок здатний забувати.
Тому повторення вже пройденого матеріалу (причому багаторазове повторення) є
необхідною умовою. Якщо ще врахувати і те, що учні оволодівають основами різних
наук, то стане зрозумілим, що без повторення вже пройденого дуже важко, а
інколи і неможливо рухатись вперед.
Вважаю, що для того, щоб дитина могла творчо
працювати, потрібно створити їй відповідні умови. На мою думку, у творчого
вчителя повинно бути розвинуте почуттям гумору, а це є одна із психологічних
умов, бо я розумію, що гумор допоможе здолати відчуження, зблизити колектив.
Кожна дитина відрізняється від інших
рівнем розумового розвитку, інтересами, здібностями, психікою. Потрібно
враховувати індивідуальні здібності кожної дитини при організації навчального
процесу на уроці. Кожна дитина, починаючи від самого народження, хоче гратися,
тобто жити творчо. Завдання вчителя – допомогти учневі знайти себе в житті;
пробудити чи розвинути в дитині те творче зернятко, яке є в кожному, бо
закладене там природою. На своїх уроках історії я організовую індивідуальну,
парну й групові форми роботи. Також вважаю, що для отримання ефективного
результату необхідно знати творчі здібності дітей, тому передбачаю роботу з
класними керівниками, з батьками та індивідуальну роботу з учнями.
Творчість ні в якому разі під тиском не
виникає. Потрібні методи, засновані на збуджені інтересу, стимулюванні бажання
творити, тому, готуючись до уроків, намагаюсь шукати щось незвичайне,
оригінальне, щоб підтримувати зацікавленість учнів до предмету. Працюю з
мінімумом домашніх завдань, забезпечую засвоєння матеріалу на уроці. А домашні
завдання носять особисто творчій характер (складання кросвордів, написання
казок, віршів на історичну тематику, складання питань для прес - конференцій,
проведення соціологічних опитувань, тощо).
У
практиці не відмовляюсь від традиційних уроків, але подобається використовувати
«цікаві добавки»: пошукові, дослідницькі, евристичні методи, які дозволяють
активізувати пізнавальні і творчі здібності. Основним завданням на уроці вважаю
не повідомити матеріал і перевірити знання, а виявити досвід учнів щодо
викладеної мною інформації. Учні співпрацюють у діалозі зі мною, висловлюють
свої думки, діляться інформацією, обговорюють те, що пропонують однокласники,
відбирають під моїм керівництвом в той матеріал, що закріплений науковими
знаннями.
Для досягнення результатів ставлю розвивальну
мету, яка передбачає виявляти літературні, музичні, художні здібності учнів,
учити учнів працювати з усіма доступними джерелами знань, самостійно
відшукувати історичну інформацію за темою, порівнювати, аналізувати і критично
оцінювати історичні факти, та діяльність осіб, спираючись на отриманні знання,
на основі альтернативних поглядів на проблеми. Тому акцент мети може бути
зроблений на розв’язанні різних видів творчих завдань і відповідно на розвиток
різних видів творчих здібностей. Якщо потрібно закріпити поняття, то пропоную
завдання типу «синонім – антонім – омонім», «історичний ланцюжок», скласти
кросворд або казку з обов’язковим використанням вивчених понять. Складання казки – групова творча
робота учнів, а складання кросворду – індивідуальна. Якщо потрібно узагальнити
матеріал, то пропоную для групової форми роботи скласти питання для
прес-конференції, соц. опитування, а для індивідуальної - написати лист
ровеснику або нащадкам, скласти легенду. А для розвитку уяви – запропоную
намалювати фрагмент історичної події, ілюстрацію для підручника, карикатуру.
Використовую метод інсценіровки -
своєрідний "діловий театр", коли розігрується будь-яка ситуація,
поведінка людини в цій обстановці. Основне завдання - навчити орієнтуватися в
різних обставинах, давати об'єктивну оцінку своїй поведінці, враховувати
можливості інших, встановлювати з ними контакти, впливати на їх інтереси,
потреби, діяльність, не застосовуючи формальних атрибутів влади. Працюю з
психодрамою і соціодрамою -
соціально-психологічний театр, в якому відпрацьовується уміння відчувати
ситуацію в колективі, оцінювати і змінювати стан іншої людини, уміння увійти з
нею в продуктивний контакт.
Така форма навчання відповідає психологічним
особливостям школярів різного віку,
відповідає їх пізнавальним потребам. Ігрова форма створює певний емоційний
настрій, загострює мислительну діяльність школярів. В результаті матеріал краще
засвоюється. Саме завдяки нестандартності таких уроків вдається сконцентрувати
увагу більшості учнів на найбільш важливих питаннях курсу. Дані експерименту
свідчать, що гра на уроках історії допомагає залучити всіх школярів до плідної
роботи, наочно - показати їм необхідність глибоких і міцних знань, самоосвіти,
сприяє розвитку їх творчої активності.
Для написання поурочних планів та опрацювання
нового матеріалу на уроках використовую опорні конспекти, блок-схеми – це дає
можливість скоротити час на пояснення фактичного матеріалу і збільшити час на
творчі завдання.
Також в своїй практиці використовую
інтерактивні технології під час яких, навчальний процес відбувається за умов
постійної, активної взаємодії усіх учнів. Ці методи активізації пізнавальної
діяльності дозволяють мені вирішити комплекс проблем:
- всі учні включаються в
роботу;
- обробляється,
узагальнюється і повторюється велика кількість матеріалу;
- кожен учень має
можливість висловити свою думку;
- учні вчаться грамотно
аргументувати свою точку зору і знаходити альтернативні рішення;
- формуються доброзичливі
відносини в учнівському колективі;
- проблемні завдання розвивають творче
мислення.
Знати
своїх учнів і знати те, що вони знають і можуть знати кожний окремо і всі
разом, - значить бути учителем. Спираючись на досвід педагогів-новаторів та на
власний досвід, пропоную пропозиції щодо підвищення творчого рівня педагога.
Пам’ятка для творчого вчителя
Створити відповідні умови для розвитку творчих
здібностей.
Постійно працювати з класними керівниками та
батьками.
Знати творчі здібності своїх дітей.
Враховувати індивідуальні здібності кожної
дитини.
Заохочувати до пізнання.
Поважати дитину.
Спонукати учнів до ініціативи, самостійності.
Створювати ситуації успіху.
Впроваджувати інтерактивні технології.
Самому подавити приклад.
Допомогти учневі знайти себе в житті.
Творчість учня
починається з того, що він сам пробує щось відкрити.Як важливо доброзичливо,
навіть з симпатією, більше того – з любов’ю, а не як стороння людини
спостерігати за першими кроками учня по дорозі пізнання! Саме таке ставлення
дає дитині сили, потрібні для відкриття світу. Адже знання самі по собі мало
варті, якщо вони не пропущені через серце, якщо вони не викликають прагнення до
високих ідеалів, бажання служити загальному благу, яке повинно бути потребою
душі, умовою особистого щастя.
Завдання вчителя історії – підвищувати
ефективність та якість навчальної і виховної роботи, прагнути, щоб кожний урок
сприяв розвитку пізнавальних інтересів учнів і здобуття ними навичок
самостійного поповнення знань, формував свідомого громадянина України. Вирішенню
цього завдання, всесторонній активізації самостійного, творчого мислення
школярів відводиться використанню історичних ігор. Вони не тільки помагають
відтворити і зв’язати в єдине ціле уявлення про ту чи іншу епохи, вони
надихають учнів, успіх в історичній грі приносить дітям почуття радості і
задоволення. Учні можуть самі складати кросворди, придумувати свої ігри. Не
секрет, що вони інколи погано знають географічну карту, а історичну ще гірше,
їм надоїдає одноманітність роботи з нею. Щоб підтримати елемент інтересу, треба
урізноманітнити цей вид діяльності. Ми пропонуємо учням пограти в «мовчанку».
Один учень мовчки показує географічний пункт або об’єкт на карті, а другий
мовчки піднімає руку і, отримавши дозвіл вчителя, пише назву на дошці. Хто
порушив тишину, вибуває з гри . Цікавим є «Конкурс Мюнхаузенів » учні
придумують розповідь про неймовірний випадок, який нібито був в ту ти іншу
епоху. Завдання школярів, що слухають оповідачів, - найти правдоподібні деталі
і оцінити цікаву розповідь
Активність - предмет дослідження різних
наук: психолого-педагогічних, природничих, суспільних і ін. В
психолого-педагогічних науках активність учнів в процесі навчання складає
загальну основу в розробці і реалізації активних методів навчання і виховання.
Активізація навчання сприяє виробленню характеру людини, формує всі сторони її
психічного життя, тобто зумовлює розвиток всіх трьох сфер особистості:
інтелектуальної, емоційної і вольової. Але не завжди активізація приводить до
творчості. Навіть тоді, коли учні беруть активну участь в роботі класу -
відповідають на запитання, відтворюють на щойно повідомлені учителем факти, то
не можна вважати, що вчитель активізував пізнавальну діяльність учнів.
Потрібно, щоб учні на основі аналізу сприйнятого матеріалу робили висновки,
узагальнення, приходили до чогось нового, раніше їм невідомого, тобто, щоб вони
засвоювали не тільки знання, а й способи їх набуття, мислити творчо.
Спеціальні дослідження проблеми активізації
пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання показують, що вона значною
мірою залежить від наявності внутрішніх спонукальних сил до навчання, що такими
силами є мотиви, потреби, інтереси. Саме вони зумовлюють цілеспрямовану
діяльність людини.Відомо, що генетично першоосновою мотивації діяльності є
потреби, що являють собою матеріальні або ідеальні об'єкти, яких людині бракує.
Людина завжди прагне задовольнити свою потребу і тому об'єкт, що відповідає
потребі, не лише стимулює діяльність людини, а й надає їй певної спрямованості.
Задоволення чи незадоволення потреб - людина завжди переживає, виникають
позитивні або негативні емоції, які виступають спонукальною силою дії людини,
або активізують (позитивні) або загальмовують дію (негативні).
Одним із основних компонентів активності
учнів є інтерес до пізнання. Як свідчить аналіз результатів дослідження
інтереси учнів до історії визначаються такими факторами: змістом історичних
курсів, методикою викладання, якістю викладу матеріалу в підручнику, віковими та
індивідуальними особливостями учнів різних класів.
Учитися - означає виявляти активність,
спрямовану на засвоєння певних знань, вироблення вмінь, навичок. Керування
учінням вимагає певної системи методів, які забезпечують повноцінну учбову
діяльність, її освітню й виховну результативність.
Немає коментарів:
Дописати коментар