четвер, 12 листопада 2015 р.

                   «Моя філософія освіти як учителя»
 Стрімко змінюється час, змінюється суспільство та відносини між людьми. Але роль вчителя залишається незмінною, не тільки як людини, що передає знання, але і як наставника, який допомагає відповісти на головні життєві питання.
     Аналізуючи реалії сьогоднішньої української шкільної освіти, не так і важко прийти до висновку, що всі її недоліки і проблеми, які з кожним роком стають все очевиднішими й викликають в суспільстві серйозне занепокоєння, пов’язані з повним ігноруванням принципу ощадності в освіті. «Науковість» передбачала вибудовувати програми й підручники з «врахуванням останніх досягнень науки» з відповідної галузі знань. Усе це невмолимо приводило до ускладнення та перевантаження програм, до надмірного насичення підручникових текстів специфічною науковою термінологією. Через це навчальні програми й підручники поступово ускладнилися настільки, що засвоєння їх стало непосильною справою для переважної більшості учнів. А це у свою чергу спричинило збайдужіння до навчання – воно стало несумісним з «радістю пізнання». У цьому треба вбачати одну з головних причин зниження рівня знань з основних предметів.
Моя філософія освіти є сформульованою на працях  іспанського філософа. «Освіта виникає, – пише Ортега-і-Гасет, – коли знання, які треба здобути, перевищує спроможність людини до пізнання. Нині, як ніколи, саме надмір культурного й технічного багатства загрожує стати катастрофою для людства, адже кожному новому поколінню значно важче чи навіть неможливо його освоїти.  Тому конче треба заснувати науку освіти з її методами та настановами, з огляду на такий простий і суворий принцип: дитина, юнак – це учень, студент, а, отже, він не може вивчити все те, що мав би. В цьому полягає принцип ощадності. Немає іншої ради як повстати тепер проти такої всеохопності й скористатися тимчасово принципом економії, як сокирою. І перше, що треба зробити – це нещадно обрубати все зайве»:  -1. Відберемо лише ті знання, які можна вважати конче необхідними для життя такої людини, як сучасний учень. Повноцінне життя та його доконечні потреби – ось що треба насамперед виокреслити із сукупної маси. -2. Те, що залишилося з міркувань першої необхідності, потрібно ще більше скоротити аж до того, що учень може реально вивчити. Треба вчити  лише тому, чому його справді можна навчити. На цьому потрібно стояти невблаганно й ніколи не відступати від цього принципу».
       Сьогодні, коли від людини вимагається вміння прийняти нестандартні рішення, я намагаюся пробудити в дітях здатність до творчості, бо нині це найважливіша якість сучасної людини.  Майбутнє стоїть за нашою професією. Я твердо в цьому переконана. Але про майбутнє треба дбати сьогодні.
     Ми вступили в ХХІ століття - століття нових технологій і можливостей, добу глобалізації, проте найкращими я вважаю уроки, коли мої учні сперечаються, сумніваються, творчо працюють, приймають самостійно рішення а найприємніші хвилини, коли їхні очі горять вдячністю і очікуванням наступного уроку.
   Майбутнє нашого суспільства залежить від тих, хто сьогодні сидить за шкільною партою, їхньої громадянської позиції, почуття відповідальності за долю Батьківщини.

    Я прийшла працювати до школи, щоб бути поряд з підростаючим поколінням. Людина виростає особистістю, якщо визначить свою життєву мету та шляхи її досягнення. Тому головна філософія вчителя - висвітити те, що лежить в основі становлення освіченої та вихованої людини і орієнтувати на те, що дійсно є цінним і значимим в житті.

Немає коментарів:

Дописати коментар